Самотністю років тече
Блискавицями днів і життів
Вриваючись, Стихію несе
Крилатим вітром, сивим дощем
Не знаючи спокою, хмари пливуть
Несуть із собою думки всіх часів
Я бачив, як гинуть вони
У вирі стихії, в тремтінні землі
І змиє темні відбитки вона
Наче й не було тих днів і життів
Нестримною силою палає гроза
Вітрами блукає в темних лісах